25.11.2013

Не спиться


Не спиться. Кличе мене щось
Аж за околицю села.
Але шепоче тихо хтось:
«Зима дорогу замела».
Я слухаю когось і щось,
В слухаюся у гомін бурі,
А за вікном тріщить мороз
І стогнуть ясени похмурі.
Тим стогоном під стріхою сумним
Вони тривожать мою душу,
Постати сам не знаю перед ким
Я в стужу зараз просто мушу.
Тому і злажу із лежанки,
Взуваюся, натягую кожуха,
З закучугуреного ганку
Мене хапає завірюха.
Вона сама несе мене
Кудись, мені не зрозуміти.
І занести не промине
Туди, де місяць завше світить.
Іду, неначе під стожари,
Немов назад до свого двору.
А вітер виплив із-за хмари –
Під ним хрести голодомору.
Хрести, що на околиці села.
Хрести комуністичного розгулу.
Могила в тридцять третім там була
Одна на всіх. Ми не забули.
Стою я сам на сам з хрестами.
Знімаю мовчки капелюха.
Що натворили вони з нами?
Мороз дере мене за вуха.
І каже: «Не простіть катам
За смерть голодну і наругу,
І аз воздайте ворогам,
Щоб не пішло все знов по кругу!».
24.ХІ.2008.







Комментариев нет:

Отправить комментарий

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!