Батькам

          
В душі  моїй  співає  пісня,
Коли приїду я та перетну межу
Рідненького,  малесенького    міста,
В якому   народився  та душу бережу.
А як підходжу я до батьківської  хати,
То згадую  дитинства  дні,
Як ранком  цілувала мене мати
Та проваджала в школу з ранцем на спині.

Маленьким хлопчиком  із  босими ногами,
Ганяв корову пастись до Дніпра,
І на траву з росою я наступав п’ятами,
Й життя  здавалось  складеним  з  добра.

Ну,  а коли пішов в дорослий   світ,

Не все складалося, як бачилось   дитячими  очима,
Пройшовши  стежкою складних  життєвих  літ,
Вона мене багато  що навчила.

Хіба  я знав, що  матері  слова

Про шлях життєвий, тереном  повитий,
Мені  прийдеться  згадувать  щодня                                                                                                
В похмурі  дні і день, що  сонцем  обігрітий.

Коли я матір   обійму

Та стану перед батьком на коліна,
І вибачення в них я попрошу,
Вони  пробачать все  - я  їх  дитина.

Пробачать  те, що  рідко в них буваю,

Телефоную   тільки  в вихідні,
Коли вони  хворіють, я не знаю,
Не потурбуємо ми сина, справимось самі.

Поспілкувавшись  з  рідними батьками,

В легенях  чую запахи сосни,
Я хочу захистити вас богами
І хочу щоби  вічно  ви  жили.