*** *** ***

Пишу собі я вірші,

Другим віршам не гірші.

Наче не дуже нудні,

А так собі – приблудні.

З дитинства дуже ранні,

Кумедні та забавні,

Під час сльозою росні

В роки мої дорослі.

Вони про різне свідчать,

Коли душі приспічить.

Коли нема продиху,

Усім чортам на втіху.

Як випаде нагода,

Або як на погоду

В кістках бува ломота

Та на душі нудота.

В манірності не пишні,

Хоч іноді і грішні...

То пробачайте, люди,

Прийміть без пересуду.