Аргумент

Раз Петро хильнув у друга

Понад п'ять чарчин,

Бо для цього відшукалось

Чимало причин.

Встав - піду додому, каже.

Бо дружина жде,

І в руках велосипеда

Із воріт веде.

Друг гука: "Ти ж обережно -

Дощ з опівдня йшов".

"Хм... хіба таке бувадо

Щоб я не дійшов."

По дорозі у калюжі

П'ять разів упав.

Та доплентався до хвіртки.

Грюкнув. Зачекав.

Ось до хвіртки йде дружина:

"Дядьку, вам кого?"

Тю! Ти що? Чи не впізнала

Петрика свого?

Та це ж я - Петро Сокира,

Муж твій і поет...

Не впізнала? То впізнай хоч

Наш велосипед".