10.03.2014

Аргумент


Раз Петро хильнув у друга
Понад п'ять чарчин,
Бо для цього відшукалось
Чимало причин.
Встав - піду додому, каже.
Бо дружина жде,
І в руках велосипеда
Із воріт веде.
Друг гука: "Ти ж обережно -
Дощ з опівдня йшов".
"Хм... хіба таке бувадо
Щоб я не дійшов."
По дорозі у калюжі
П'ять разів упав.
Та доплентався до хвіртки.
Грюкнув. Зачекав.
Ось до хвіртки йде дружина:
"Дядьку, вам кого?"
Тю! Ти що? Чи не впізнала
Петрика свого?
Та це ж я - Петро Сокира,
Муж твій і поет...
Не впізнала? То впізнай хоч
Наш велосипед".

1 комментарий:

  1. Юрій Униченко10 марта 2014 г., 15:46

    Виктор. Бесподобно! "...Та це ж я - Петро Сокира,
    Муж твій і поет... Як гарненько! Коротенько по змісту, а художньо без краю. ВІтаю!

    ОтветитьУдалить

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!