09.04.2013

Дитинства весна

Дихнуло дитинство
З бугрів навесні,
А спогади линуть
Немов уві сні.
Мене обіймають
Під шелест віття
З далекого краю
Мого забуття.
Я чую дзвіночок
Пташиний, дівочий,
Весняний струмочок,
Що досі дзюркоче,
Ласкаве, грайливе
Від сонця проміння.
То Юльчине миле
Лице в ластовинні.
Із школи ідучи,
Долаючи повінь,
Ми дерлись на кручі,
Які нам не врівень.
І сяяли сонцем
Дитячі усмішки...
Тоді ми топтали
Найперші доріжки.
Чудова, як квітка,
Мов дзвін голосна,
В життя, як у хвіртку,
Вривалась весна.
Хоч в пасмах давно
Позолочена осінь
Весна та хвилює
Та любиться досі.


-

3 комментария:

  1. Ю.В. ОДно из четверостиший я предлагаю так:
    Із школи ідучі долали ми повінь
    І дерлись на кручі натхненнями повні.
    До зустрічі Зінов"ев

    ОтветитьУдалить
  2. Юр. Вл. А що як ось так
    Із школи ідучи
    Долали ми повінь
    І дерлись на кручі
    Натхненнями повні.
    Віктор З.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Юрий Уніченко14 апреля 2013 г., 7:03

      Виктор, не принимается:
      См. в "Неизвестном гении" мой вариант:
      Із школи ідучи,
      Долали ми повінь,
      Та дердись на кручі,
      Вхопившись за промінь. (К жизни, к свету...)

      Удалить

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!