08.04.2013

Давноминуле


По Нілу аж до небосхилу
Пливу. А там – за горизонт.
Мені це зовсім не наснилось,
І жартувати не резон.

Пливе мій човен, вражень повен.
Біжать за човном береги.
В душі неначе тиха повінь
І спокій. Спокій навкруги.

Каїр вітає рано вранці
Мене. Води беру в долоні.
Над Нілом мило сходить сонце.
І я – у бога Ра в полоні.

Дивлюсь у глибочінь ріки,
Ловлю років різномаїття,
Тут хвилями зійшли віки
І стугонять тисячоліття.

В моєму серці спогад, спогад,
Давноминуле в плині днів.
Немов полки на плац на огляд
Сюди зійшли дива всіх див.

Від фараонів до мамлюків
Гортаю часу сторінки,
Читаю мудрості науку,
Чиїсь у вічності думки.

То у юдолі людські долі
Вже перевтілені у пил.
Лиш вітер голої пустелі
Без пірамід і без могил.

Але витає десь і вічне.
Що не вмирає із людьми.
Воно й земне, воно й космічне.
А в ньому – нездійснені ми.

Тому і заздримо всіляк
Коханню фей і фараонів.
Бо не кохав ніхто ще так,
Як Клеопатра і Антоній,

І як самі в усьому світі,
Позбувшись навіть часу плину,
Тутанхамон і Нефертіті,
Наполеон і Жозефіна.

Вони усі в своєму часі
Колись були тут, баламути.
І їх душевних катавасій
Простим нам, смертним, не збагнути.

Я тону в пристрастях людських,
Любов якусь оскаженілу
Тривожу в геніях отих…
Пливу на уатері по Нілу.
 3.11.2008
Каїр


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!