14.03.2013

У Відні


    Нема у Відні штовханини
     На вулицях і у метро.
     Стоїть погожа тиха днина,
     А небо проштиркнув «Петро».
Святого Стефана собор
З ним, красень, сперечається  охоче.
Вони обидва, як дозор
У вічності. Вартують дні і ночі.
     Відкрилась Австрії столиця
     Своїм бентежним євробоком.
     І я накинув зразу оком
     На ненаглядну звабливицю,
Яка підсунула на диво
Себе врочисто і красиво
Усім роззявам, тобто нам,
Але сказала, гам не дам.
     Ступаєм трепетно по бруку.
     Хто тільки не ходив по ньому.
     Тепер я сам іду під руку
     З тією, що привіз із дому.
Чужа мені вже непотрібна.
Своїй би якось дати раду.
Душа до блуду мо’ і здатна,
Та внук он дибає позаду.
     І ми роти пороззявляли
     На все, то й видно, хто ти, звідки.
     Нащо ж нас так поприземляли,
     З колін пригнули до долівки?
Та ні, ми теж не ликом шиті,
І душі наші в нашій плоті.
Прекрасне ловимо щомиті.
Гуляємо, не на роботі.
     Ідемо, дивимось на дива,
     І ніби на душі світає.
     Як юна дівчина вродлива,
     Повсюди Моцарт нас вітає.
       3.05.2011.
   Австрія, Відень

1 комментарий:

  1. Юрій Униченко15 марта 2013 г., 6:35

    Спасибі Івану за цікавий екскурс по Відню."Соната Моцарта по ВІдню під руки Вас тоді водила." Поздоровляю з публікацією на сайті.До зустрічі.

    ОтветитьУдалить

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!