Дитинство наше босоноге,
У
кожного своє мабуть,
Вбрання у нас було убоге
Після війни, нема що взуть.
Улітку
з вулиці до хати
Над вечір з меньшим братом йдем,
Мерщій
з кишень все поховати,
Під ганок, вранці заберем.
Наші кишені мов крамниця,
Їржавий цвях, рогатка, дріт,
Ніж на пів леза, рукавиця,
Ще гума, гудзик та магніт.
Під душем тіло обмиваєм,
Мама вечерю подає,
За стіл всі у дворі сідаєм,
Їмо все те, що Бог дає.
Кому по черзі, посуд миє,
Вже ніч по волі настає,
Під дахом літня піч ледь тліє,
А соловейко тьох своє.
Та татка взимку року цього
На цвинтар шахта віднесла
І
не пригорнешся до нього,
Дало життя нам стусана.
Ту, колискову, про коточка
Тихенько мама нам співа,
Та пригорта малих, мов квочка
Я
пам"ятаю ті слова.
Сама
пошерхлою рукою
Все пестить брата та мене,
Та вам би долі не сумної
І хай вас горе обмине.
Дав Бог, онуків колисала,
Усіх сімох, мрія, збулось,
Тяжку голодну долю мала,
Пожити б ще, та не вдалось.
Давно нема тебе вже, мамо,
Мов мимохить сплили роки,
А нам і сивим бракувал
Твоєї теплої руки.
червень 2001 року
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!