Люди біля
муру
Чогось
гомоніли,
Чи
ведмежу шкуру
Та й не
поділили?
Тарас
похилився
З підлоба
взирає,
Що за
прапор звився,
Він його
не знає?
Молоді
обличчя
Злість
перекосила.
Стоять
здовж узбіччя,
В чому ж
їхня сила?
Галас не
даремно,
Президент
з"явився,
Поклав
квіти чемно,
Тарасу
вклонився.
Уряд
розійшовся
Від
Тараса стиха,
Опів на
десяту,
Щоб не
скоїть лиха.
А
навкруги люди
Мов оскаженіли,
Бійка,
лайки всюди,
Зуби всім
трощили.
Ось
паркан вхопили,
На вояк
кидають,
Киями їх
били,
Каміння
шпурляють.
Діти, мої
діти,
Що ви
наробили,
Президентські
квіти
Чобітьми
звалили.
Не читали
мабуть
Мої
заповіти
І себе ведете
Як бісові
діти.
Кому зле
зробили,
За яку то
дію,
Чуб за
чуба били,
Я не
розумію?
Березневі
свята,
У
бруньках тополя,
Ненависть
та клята,
Мабуть
ваша доля.
9 березня 2001 року
Миколо Васильовичу! У самисеньке яблучко! Молодець.
ОтветитьУдалить