Кобзарі

                       Чи то знов зі шляхів

                       Чути жалібний спів?

На сльозу не скупись, Україно.

Глянь у села, міста,          

Люди ради Христа

Чи не стали іще на коліна.

                                    Стигне в кризі нутро,

                        В переходах метро,

                        Чи в донецькім електровагоні.

                        Не сліпі жебраки,

                        Зрячі йдуть юнаки,

                        Простягнувши до Бога долоні.

Ті пісні – мов у сні

З стародавніх часів,

А на зламі славетного часу

Душі волю знайшли,

В сьогодення ввійшли

Кобзарями нащадки Тараса.

То поглянь, подивись,     

Чи було те колись,

Щоб здорові, красиві хлоп’яги

Волі так обпились,

Що на шлях подались,

Не здолавши гіркотної спраги.

Що в ті руки даси,

Крім краплини роси?

Від душі відірвеш копійчину.

Це творіння митця

На шматки рве серця

З тяжким болем,

Моя Батьківщино.