Революція іде

                                       “ На майдані коло церкви

                                               революція іде...”( П. Тичина).

У житті якось незвично,

Артистично, драматично...

Помаранчеві та сині...

Україна в мильній піні

За сценарієм моменту

Вибирає Президента.

Західяни із-під Львова,

Думка котрих кольорова,

Табунять старий Хрещатик

Та підтримують співбрата,

Що супроти біло-синіх

Присягає Україні.

Зверху Біблії рука...

Грай, козаче, гопака.

З рахункової палати

Нам принесли результати,

Від яких по цій порі

Галасують шахтарі:

Вибір наш, це не омана,

Маєм свого отамана.

А за батька та свободу

Підем у вогонь та воду.

А майдан свистить, гуде,

Революція іде.

Кажуть хлопці від забою:

Президентів тепер двоє.

Але наш нам до вподоби,

Бо донецької він проби.

На майдані цап Борис.

Чорт його сюди заніс.

З Василькова в електричці,

На  рогах червоні стрічки.

Кажуть: голод це не тітка,

Від скаженого примітка.

Цапа Борьку всі годують,

Помаранчики дарують.

Доброзичливі кияни,

Хитромудрі західяни...

А оті, які зі сходу,

Не шукають в річці броду,

До Софії разом пруть

Розпізнати божу суть.

Один одного шельмують.

Галасують, голосують...

Та Борису всі єдині:

Помаранчеві чи сині...

Він відбився вже від стада,

Не знайде собі пораду.

«А майдан свистить, гуде.

Революція іде…»