Єрусалим

     Переді мною – весь Єрусалим.

     На теплій Господа долоні.

     Уснився в зоряний килим.

     Дрімає все у божім лоні.

А я дивлюся на мечеті, церкви, мінарети,

Усі релігії тут відбулись і прижилися.

І ми вітаєм їх усіх із нашим Філаретом,

Ми  Риму третьому не піддались, не продалися.

     Дивлюсь, і надивитися не можу…

     Хто ж дарував мені такі хвилини?

     І на кого тепер такий я схожий

     В захопленні моїм Єрусалимом?

А з сонцем інша панорама

Відкрилася переді мною –

Чарує мене вранці рано

Єрусалим самим собою. 

     Він кличе йти, і я іду туди,

     Де міфи умирали й воскресали,

     І шикувалися в святі ряди,

     І де бувальщиною поряд стали.

Життя немає без легенди.

В легенді людям затишніше.

І я в легенді уже ген де

І разом з тим в реальній ніші.

     Єрусалиме, мій Єрусалим,

     З твоєю дійсністю святою,

     Прийшов до тебе я, мов пілігрим,

     Дорогою шукань крутою.

Тепер іду, до храму вхожий,

Колись незнаними стежками,

Там, де ходив Ісус, син Божий,

Іду з бентежними думками.

     Про всі дві тисячі років,

     Що так і не навчили нас нічому,

     Пливем до пекла берегів

     Каліки духу, немічні нікчеми.

Пече пекельно під ногами,

Та я долаю стежку просто.

Бо хто й не хоче, Він! із нами,

Веде нас, зболених, на прощу.

     То неба син, земний святий.

     Його слідами, наче теку,

     Несу гріхів своїх сувій

     І йти мені вже недалеко.

У той новий Єрусалим,

Що розпростерся зоряно над нами.

Сам Бог був мудрим зодчим тим,

Що збудував собори там і храми.

  2.11.2008.

                      Ізраїль, Єрусалим.