Тепла вогнища
зола,
каша з
димом...
Догоріло зло до тла…
роки – дибом.
Повару за
шістдесят,
вік не
старить,
На майдані наш
солдат
кашу варить.
З салом ситна
в казанках
розсипуха...
І міцніє в
Ровеньках
сила духу.
Стограмові
фронтові
тиснуть
сльози:
– Скоро
вже кінець війні?
Чув прогнози…
Потеплішає
душа
у народу.
До жалю немає
вже
помкомвзвода.
Він тоді не
вийшов з бою
зовсім рано,
Прихопив тоді
з собою
біль та рани.
Відгриміли за
бугром
канонади,
В лютий люди чули грім –
були раді.
Під гармошки
перебір –
гра до ночі
І заманюють у
двір
карі очі.
Козака сюди
ведуть
вже дівчата,
Бо приніс у
слободу
радість свята.
З сорок
третього начало
взяли круто.
Перемогу
святкували
під салюти.
Тим, хто віру
нам зберіг,
дуже низько,
Схилим голови
до ніг
обеліскам.
Де схилилася
верба –
Сніг та
наміть,
За полеглими
журба –
Стогне
пам’ять.
Доказали на
війні
ми на ділі –
Не даремно ми
тоді
кашу їли.
А хатини у
димках
ще сивіють,
Готувати в
Ровеньках
кашу вміють.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит Анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить и теперь вы можете написать всё, о чём вы хотели! Спасибо!