*** *** ***

До тої пори,  доки очима не побачить,

Ніхто, напевно, не повірить,

Про цю  красу, яку не  можна змірять,

З багатством тим, яке людська рука ще створить.

Серед сухого, вітряного степу,

В кільці високих териконів

Росте оазис з дубу, ясену та клену

На супереч природи всіх законів.

Його створили міцні шахтарські руки ,

Ті руки,  що вугілля з надр земельних дістають.

Тепер побачать їх сини  й онуки,

Що й на землі вони природі душу віддають.

Давайте всі ми винесем  подяку

Рукам шахтарським, що  чорним золотом сіяють,

За працю їхню ми високу ставимо відзнаку,

Що і зелене золото, як твориться, вони це  знають.