Де ти, юність моя

          Де ти, юність моя,

         у літах загубилась?

Мов голубка пурхнула

            у довічну блакить?

Чому в зорях жевріючих,

            в ранок з’явилась

Подарунком душі

            на одну тільки мить?

Ти приходиш до мене

            у ніжній усмішці,

Наче легіт весни,

            усього обдаєш,

Водограєм хлюпочеш

            з веселкою в річці,

На долонях струмком

            голосним виграєш.

Оксамитом роси

            ти стежини покрила,

У квітучі поля

            залюбки повела

Лебединим крилом

            ти мене підхопила,

Аж на скронях коли –

            сивини ковила.

Швидкокрилі літа,

            голубино тріпочуть

І приносять натхнення

             у нові вірші.

Очеретом шумлять,

            тополино шепочуть…

Чи не там загубив я

           свій спокій душі?

(Зі збірки "Душі нестерпний щем")