*  *  *

Хотів я зіркою, що мерехтить край неба

Твоє чоло прикрасити навік

Ти руку відвела мою: “Не треба,

Нехай вона нам сяє з віддалі.

                            Хотів води напитися з криниці

І там зорю долонями дістати,

Хмариною затьмарилось обличчя –

                              Зоряність в холоднечі не впізнати.

Хотів з тобою йти я по стежині

Під сонечком Любові та тепла,

Та, мабуть, в тім і є моя провина,

                               Що полозом між нами проповзла.

Між нами тінь, зростаюча стіною

Якихось прикрощів, непорозумінь,

Стоїть позаду прожитого тінь,

В якій борсаюсь я, караюсь за життя,

Жалю нема, немає каяття,

То в чім моя вина перед тобою?

                                                 (Зі збірки "Душі нестерпий щем")