Мобілка

   Ні, куме Максиме, що не кажи, а мобілку придумав якийсь дурень.

-       Та ти що, куме Петре? – Це ж така річ, така річ, що й порівняти нема з чим. Звідки хочеш і кому хочеш в любий час дзвони чи пошли есемеску.

-        Та воно-то так, але ж… Ось сам розсуди: випросив я сьогодні у дружини грошенят на півпляшки горілки та закуску. Дала, бо знає що сьогодні моя черга тебе пригощати. Іду до крамниці і раптом згадав що сьогодні двадцяті роковини весілля моєї сестри що в Харкові. Треба ж поздоровити? Авжеж. Вмикаю мобілку, а звідти голос: «Поповніть рахунок». У мене Супер МТС, тож я користуюсь безкоштовними хвилинами. А тепер вони закінчились. Ну, поповнив я рахунок, швиденько надійшли безкоштовні хвилини, і я – таки поздоровив сестру. А тепер скажи за які шиші я маю тебе пригостити? А ти: така річ, така річ… Ото така річ яка висмоктує з кишені гроші…

Ну, звичайно, це добре що можна коли завгодно, куди завгодно… в тому числі і до сестри в Харків. Та що з цього? Що вона мені в мобілку 100 грамів наллє? А як не було мобілок, то я двічі на рік їздив у гості до сестри. Приїду, а вона одразу півпляшки і закуску на стіл. Різне там м’ясце, сальце і всякі вітамінчики ЦЕ. А що тепер? Побалакали і крапка.

Ні, куме, мобілку придумав дурень.

-       А ти знаєш, куме Петре, де в чому я з тобою згоден. Ну, ти ж знаєш що ми щовечора збираємося в гараж щоб пограти в доміно, чи в шахи.

Наші дружини не дуже добре це привітають. То кожен намагається втекти непоміченим. Оце вчора і я тихенько навшпиньках, прокрадаюсь до дверей, а дружина тут як тут: «Максиме, мобілку забув». Ото через ту мобілку і в гаражі не заховаєшся від дружини…

-       А ти, куме Максиме, вимкни її і…крапка!

-       Е, ні, куме Петре, цього робити ніяк не можна, бо як говорить мій сусід, дружина такий «пужарь» роздмухає в домі, що й небу стане жарко.

Август 2012