*** *** ***

Купала жінка в люту днину

Мале дитя, свою дитину.

Купель та з зіллям любистку,

При сяйві місячного диску.

У фартушину пеленала,

Щоб гірка доля не спіткала,

Щоб житній дідух оберегом

Надійно стежив за порогом.

На калинову долю сина,

На міць та славу України

Плекала радо мрію в плесах

Своїй душі та поетеса.

Світив поночі мрій ліхтарик -

Її пестун - синок віршарик.

Віршові рими - зірок низка

Гойдали синову колиску.

І виріс син - її кровина,

Надія  доброї родини.

В країні тій, яку ми маєм,

Що сниться ще поетам  раєм.

У розквіті свою державу

Хотіла бачить моя мамо.

Дала навік чудове слово

Із плес української мови.