Не сумлінний садівник

Шипить жінка мов змія,

Вдарила б по пиці,

В тебе діти є, сім"я, 

Зирка на спідниці.

Втупив очі як баран

У нові ворота,

Ти на себе хоч поглянь,

Шість десятків, квота.

Хто так милого віта,

Я ж не нюхав клею,

Молоді згадав літа,

Близкість ювелею.

Був колись віхрастий чуб,

Танцював до впаду,

Золотий у роті зуб,

Знав собі я раду.

У подяку вірша склав,

За доньку та сина,

Я ж троянду покохав,

Ти ж тапер шипшина.

  лютий 2007 року