Уважаемые авторы и читатели журнала, публикую статистику посещений Шикаста. География поражает и радует.

А яблука падали...

                                                         «…не змогли побудувати свою хату на камені,

але кожен поклав свій камінь у фундамент

нашої будови. То ж гріх  нам не вимурувати не

 просто свою хату, а Храм Честі і  справедливості».

                                                           Ю. Униченко за романом І. Шкурая «Хата на камені»

(« Сум собору». «Світлиця», Луганськ, 2005 )

            Сумна звістка про передчасний відхід у засвіти відомого письменника, поета, публіциста, члена Національної спілки письменників України Івана Шкурая (Деснаша) цього червневого дня зібрала нас у садку його садиби під розлогою яблунею з  соком шахтарської землі плодами.

            Ольга Орлова – заступник міського голові, Володимир Глущенко  - голова спілки ветеранів міста, Ірина Сафоннікова – головний редактор газети «Ровеньківські вісті», бувші співробітники міської газети «Вперед», члени  літературного клубу «Натхнення». В очікуванні  відправки траурного кортежу на Чернігівщину, де в межиріччі  Крупки та Лутави на землі його предків та персонажів роману «Заворожене Придесення» знайде вічний спокій гідний син свого придеснянського краю.

            Говоримо про Івана, а з голови не  йдуть слова пісні у виконанні знаних українських співаків Білоножків:

«А яблука падали,

Падали яблука,

Яблука подали

В наші сліди…»

та слова Івана Васильовича про  серпневі яблука його саду, які перезрілими падали в траву, не давали йому засинати та будили філософські роздуми, які потім лягали на сторінки його книжок.

            Це тут, під яблунею він рецензував  та корегував рукопис збірки моїх віршів та поеми «Зустрічі»,  поетичної збірки «Душі нестерпний щем» О, як він радів вичитавши дуже вдалий поетичний вираз. Це була для мене вища похвала. Звідси він благословив мене на видання не однієї збірки моїх віршів. Я йому вдячний за все добре, що він для мене зробив. По суті – він ввів мене в світ справжньої поезії та літературознавства. Давав напрямок та пораду, що і як читати, аналізуючи прочитане та виписуючи в окремий зошит яркі образні вислови. Думки його сяяли перлинами роси  від поліських ранкових луків та знаходили місце через його серце на сторінках «Завороженого принесення».

            Він активний будівничий  вільної, незалежної, соборної  української держави, висвітлював всі тернисті шляхи її розбудови. Мріяв про  її процвітання та добробут  трударів. Безперечно, є і його камінець у цьому  фундаменту нашої спільної будівлі.

           Він родом із колгоспу. За комсомольською путівкою приїхав на будівництво шахт Донбасу. Працював на шахтах. Закінчив факультет журналістики Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова та партшколу при ЦК КПУ в Києві. На журналістській ниві займав різні посади у різних засобах масової інформації. Чверть віку був головним редактором Ровеньківської  газети «Вперед» На грані тисячоліть очолив Луганську обласну письменницьку організацію НСПУ.

          Палкий патріот своєї Батьківщини, він, як  міг, словом виборював правду на землі. «Став на безкомпромісну смертельну прю (стезю) зі зрадниками та мучителями Вітчизни. Схиляю свою сиву голову перед могутнім моральним подвигом письменника…  Це його Голгофа, він чесно і мужньо несе свій важелезний хрест на неї. І допоки такі люди, як Іван Шкурай, допоки й жити Україні»,–  відверто пише  член  Національної спілки письменників України Леонід Стрельник. Тому, мабуть, і  немилість влади до нього.  Його «прижимають», диктують тематику статей, постійно знімають з роботи. А скільки в його адресу листів явних та анонімних від неприхильників щодо «рухівця», «націоналіста». Та все це треба було перенести, витримати. До жалю серце у людини  одне та коли воно боляче реагує на всі події сьогодення…

А яблука падають

Хто ж їх збиратиме?

Падають яблука

жовтим дощем.

             Яблука Івана Шкурая – це його сім’я, діти, онуки, написані ним прозові, поетичні, драматичні, публіцистичні твори, які не вібрати у одну валізу.

Прозаїк, поет, драматург, публіцист він є автором повістей «Аргамедон», «Рада нечестивих», романа «Хата на камені» публіцистичний роман «Суброза» та «Суброза-2»,, роман у віршах «Батурин», поема «Марія», поетичні збірки « Цикута Сократа»,, «Відлуння Шарм ель… «, політичну трагедію «Теодор Ромжа», Суми собору», «Батуринська голгофа», «Пропаща сила», роман-трилогія «Заворожене Придесення».

            Він нам їх залишив на згадку, на домислення зі своїми автографами. Перечитаймо їх ще раз і знайдемо обов’язково щось цікаве та конче потрібне.

            «Своїми творами він сповна віддав борг рідній стороні»,–  вислів  Олексія Неживого – доцента кафедри філологічних наук Луганського державного університету імені Тараса Шевченка підтверджує любов його до Придесення.

             Напевне, з його волі, бажання проліг цей останній шлях у вічність повз степового кургану та ошкіреного автоматами блокпоста. Він залишив нас у сьогоденні неспокійному, непримиренному.

            А яблука подали…  І буде ще не один серпень, місяцем його народження, з падаючими на землю   яблуками та зірками. Нам, що залишаємось на землі,  їх збирати.

            Тож хай буде пухом Івану Шкураю земля поліська та доброю пам’ять  у ровеньківців, яким він присвятив не одну сторінку свого нелегкого життя та дарував не один порив свого серця.  

                                                                                                          Юрій Униченко

                                   17 червня 2014 р.

                                  

ИНСТРУКЦИЯ ОКАЗАНИЯ ПЕРВОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ

ЭТО НЕОБХОДИМО ЗНАТЬ КАЖДОМУ!

ДРУЗЬЯ, КАЖДЫЙ ДЕНЬ НА ДОНБАССЕ ГИБНУТ ЛЮДИ. 
НЕВАЖНО КАКИХ ВЗГЛЯДОВ ВЫ ПРИДЕРЖИВАЙТЕСЬ... ЛЕВЫЕ ИЛИ ПРАВЫЕ... УКРАИНЦЫ ИЛИ РУССКИЕ... МЫ ВСЕ ЛЮДИ!!! 
ПОЖАЛУЙСТА, НЕ ПОЖАЛЕЙТЕ СВОЕГО ВРЕМЕНИ!
 ПОСМОТРИТЕ ЭТО ВИДЕО И ПОКАЖИТЕ СВОИМ БЛИЗКИМ, ДРУЗЬЯМ, ЗНАКОМЫМ...

ВОЗМОЖНО, ЗАВТРА ВЫ СПАСЕТЕ ЧЬЮ-ТО ЖИЗНЬ ИЛИ КТО-ТО СПАСЕТ ВАШУ! ХРАНИ ВАС ГОСПОДЬ!!!

кликните в правом нижнем углу по  знаку [   ] для увеличения

Памяти члена Национального союза писателей Украины И.В. Шкурая - посвящается.

кликните в правом нижнем углу по  знаку [   ] для увеличения

кликните по избражению для увеличения

Выборы (басня)

Собрались куры на партийный слет -

Кого-то надо "двинуть" в депутаты.

И сразу начались дебаты.

Кто больше баллов наберет?

Часть кур хотят, чтоб депутатом

Хохлатка рябая была.

Она же два яйца снесла,

К тому ж вчера, а не когда-то!

Но большинство - за петуха.

Все петухи поют три раза,

А наш поет четыре раза -

Знать, там не легкие - меха!

Такой с трибуны если грянет,

То зал притихнет и замрет.

А, если кто откроет рот,

То тут же сразу и "увянет"

И не за дело - за меха -

Избрали все же петуха.

Нужна ли здесь мораль? Едва ли -

Понятно все и без морали.

              26.04.14.